№80-10

Палеоекологічні умови верхньоеоценового моря: просторовий розподіл молюсків у мандриківських верствах Рибальського кар'єру

А.Б. Москаленко¹, В.Ф. Приходченко¹, І.О. Давидов¹

¹Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», Дніпро, Україна

Coll.res.pap.nat.min.univ. 2025, 80:105–111

Full text (PDF)

https://doi.org/10.33271/crpnmu/80.105

АНОТАЦІЯ

Мета. Вивчення просторового розподілу викопних молюсків у відкладах мандриківських верств Рибальського кар'єру та реконструкція палеоекологічних умов верхньоеоценового моря.

Методика. Дослідження базується на аналізі фауністичного складу молюсків, відібраних із семи точок кар'єру, які охоплюють південну та південно-східну частини об’єкта. У 2021 році завдяки вскришним роботам були відкриті нові ділянки, які раніше не були описані. Для аналізу були обрані шість ключових видів молюсків: Glycymeris deletus, Venericardia (Megacardita) dnjenrovensа, Natica epiglottina, Chama calcarata, Trochus lucasianus та Trochus (Tectus) margaritaceus. Кількісний аналіз проводився шляхом підрахунку зразків у кожній пробі, після чого дані були візуалізовані у вигляді гістограм та карт розподілу.

Результати. Результати дослідження показали, що просторовий розподіл молюсків залежить від палеоекологічних умов верхньоеоценового моря. В залежності від різних умов середовища та різного складу палеонтологічного матеріалу досліджувану ділянку поділили на три основні зони: прибережну, перехідну та субліторальну. Для прибережної зони характерна висока концентрація раковин молюсків Glycymeris deletus та Venericardia (Megacardita) dnjenrovensа. Для перехідної зони характерна наявність водоростей та сприятливих умов для травоїдних молюсків Trochus lucasianus та Trochus (Tectus) margaritaceus. Для субліторальної зони властиві стабільні умови середовища, тут переважають хижі молюски Natica epiglottina.

Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у вперше встановлених закономірностях просторового розподілу молюсків у мандриківських верствах Рибальського кар'єру. Окрім того, у 2021 році були відкриті нові ділянки, які раніше не були описані.

Практична значимість. Практична значимість отриманих результатів полягає у можливості їх використання для уточнення складу мандриківських верств та реконструкції палеоекологічних умов верхньоеоценового моря. Отримані дані можуть бути використані для подальших досліджень фауни та кореляції відкладів з іншими регіонами.

Ключові слова: мандриківські верстви, верхній еоцен, Рибальський кар'єр, молюски, палеоекологія, просторовий розподіл.

Перелік посилань

1. Соколов, Н. А. (1905). Фауна молюсків Мандриківки. Праці Геологічного комітету, 18, 82–89.

2. Клюшніков, М. М. (1958). Стратиграфія та фауна нижньотретинних відкладів України. Видавництво АН УРСР.

3. Стефанський, В. Л., Удовиченко, Н. І., Стефанський, М. В., & Братішко, А. В. (2011). Про літологічний склад і стратиграфічний обсяг мандриківських шарів м. Дніпропетровськ. Проблеми стратиграфії і кореляції фанерозойських відкладів України, ІГН НАН України, 71–75.

4. Стефанський, В. Л. (2014). Верхньоеоценові онколітові біогерми Рибальського кар'єру (м. Дніпропетровськ) як фаціальний індикатор мандриківських шарів. Вісник Дніпропетровського університету. Серія "Геологія. Географія", 15, 120–129.

5. Носовський, М. Ф., Конєнкова, І. Д., Барг, І. М., & Богданович, Є. М. (1978). Нове місцезнаходження мандриківських шарів у районі м. Дніпропетровськ та їх палеонтологічна характеристика. Стратиграфія кайнозою Північного Причорномор'я та Криму, ДДУ, 40–48.

6. Стратиграфічний кодекс України (2-ге вид.). (2012). (П.Ф. Гожик, Ред.). Київ.

• < Попередня